Оскільки Туреччина не залишала надії знову оволодіти Хаджибейського затокою, то в 1793 році над крутим його берегом була вибудувана за проектом інженера Франца де Волана фортеця. Головними її частинами стали п'ять бастіонів, що носили імена святих, - Миколаївський, Іосіфовскій, Андріївський, Олександрівський та Георгіївський, і була вона розташована на території, займаної тепер парком імені Т.Г.Шевченка. Бастіони були земляними, і доводиться шкодувати про те, що збереглися в парку старовинні башти і аркадну стіну, що належали пізніше влаштованому на тому ж місці портовому карантину, часто через непорозуміння називають залишками фортеці. Інспектувати будівництво фортеці А.В.Суворов зазначив підвищену смертність серед солдатів-будівельників. Не випадково в різні роки при земляних роботах виявлені були тут людські останки. Є в парку і тепер ніяк не позначені і недосліджені могили. У Хаджибейському фортеці, природно, розташувався гарнізон. Утворив його полк був сформований ще 25 червня 1700 Преображенської комісією в Москві з «даточних людей» і називався спочатку, як «солдатський полковника Євстафія Мартиновича Больмона» полк. Була утворена і полкова церква на честь Володимирської ікони Божої Матері. Для церкви в день формування полку були виготовлені два напрестольних хреста. У 1708 році полк отримав назву: 22-й Нижегородський піхотний полк. «Нижньогородці» брали участь у другій російсько-турецькій війні 1787 - 1791 років за визволення нашого причорноморського краю, а після війни квартирували в селі Слободзея на Дністрі. Відповідно до ордером, виданим 6 травня 1794, вже 24 квітня полк був відданий під команду віце-адмірала Йосипа де Рибаса і бригадира Федора Кисельова, а 15 травня Нижегородський мушкетерський полк прибув в Хаджибей. З нагоди передислокації полковий священик Євдоким Сергєєв відслужив подячний молебень у фортеці, після чого полк розмістився на нових квартирах у фортеці же. Таким чином, в травні 1794 року в Хаджибеї з'явилася полкова похідна церква. 22 серпня 1794 по волі імператриці були урочисто закладено майбутній Одеський порт і наше місто. А всього лише через чотири дні, 26 серпня в день Володимирської ікони Богородиці був відзначений полковий свято, і жителі тільки що виник на чорноморському березі міста, прикладаючись до святого образу та напрестольний хрест, дякували Господа і Матір Його за милість Божу. Так Одеса спочатку знайшла сильну, божественну захисниця, адже саме через Володимирський образ, по вірі і молитвам православних, ще в 1395 році з'явилася захист святої Русі від навали військ Тамерлана. Грізному завойовнику було явище - «Осея світлом» Матір Божа, а мудреці його розтлумачили, що це і є непереборна захист російської землі. Приготувався вже було до чергового свого «подвигу», втік тоді хижий Тамерлан через Кавказ, і розгромив турків-седжуков, що напали на ... християнський Константинополь. 15 листопада 1795 митрополит Гавриїл (Бонулеску-Бодоні) освятив закладку в Хаджибейському фортеці церкви в ім'я святого благовірного князя Олександра Невського. В основу її були закладені мощі святих Києво-Печерських угодників Меркурія і Мардарій. Храм не добудували, так як і сама фортеця була невдовзі скасована, але біля нього виник, природно, цвинтар. Очевидно, що це він був виявлений при будівництві стадіону в парку. Сьогодні, коли і народ наш, і місто все більше звертають погляди до коріння своїм, природно задуматися про те, що ніяк не шановані в Одесі нині ні ті перші полеглі тут солдати, що створювали перші оборонні споруди Одеси, ні ті, що першими стали на її захист. Ніщо в парку Шевченка не нагадує про колишню тут фортеці - наявність Андріївського бастіону зафіксовано лише в списку пам'яток історії та культури міста, а сам він ніяк не позначений, охоронного знаку немає. Старовинні гармати, які були зібрані в парку для нагадування про захисників міста, розкрадені в наш лихий час і аж ніяк не завжди невідомими людьми. А над місцями закладки церков плачуть Ангели. Соромно нам, але цього мало. Необхідні дії і достатню старанність міста. Олександр Чілей. Краєзнавець. Геннадій Калугін. Член правління Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. 29.12.2011 р. |
|
|