Майже два століття тому - на місці Центрального парку культури і відпочинку ім. Шевченко був пустир, а ще раніше тут розташовувалася фортеця, про що свідчать старі карти тих часів.

Тут стояв турецький оборонний рубіж Хаджибей. Одеська фортеця була побудована в 1793-му році, коли Хаджибей вже був покірний. У будівництві фортеці брав участь великий російський полководець А.В. Суворов. Самої Одеси тоді ще не було. Проіснувала ця фортеця зовсім недовго - майже 20 років. Після її скасування у 1811-му році, ця територія відійшла до карантину, зокрема, Порохова вежа і аркада, яка збереглася; частина використовувалася під карантинний двір, частина - під чумне кладовищі. А казарми, коли не було тюремного замку, використовувалися під острог, під Листів і портовий екіпаж, - тобто вона використовувалася ...

У наші дні над обривом біля моря можна спостерігати Карантинну стіну і аркадну вежу, які збереглися від фортеці ще з часів Деволана. У цій частині фортеці в той час зберігали порох. Вже в 1980-90 роках тут був музей історії парку. Сьогодні про ту фортеці нагадує ще й пагорб, на якому встановлена ​​колона. І ще на місці споруд фортеці через майже сто років, в місці так званої вибірки, звідки брали землю для будівництва фортеці, в 1936 році був побудований міський стадіон.

Ще тут знаходилася дача Ланжерона, де влаштовувалися великосвітські раути, які залучали вінценосних осіб Росії і Європи (сьогодні від дачі, побудованої в 1830-х, залишилася тільки велична арка з шістьма прольотами - арка Ланжерон, вона прикрашена ліпниною і має фамільну напис). А неподалік, біля центрального бастіону відслужив фортеці, по святах гуляло простолюдді: влаштовувалися гойдалки і лялькові театри, жваво йшла торгівля пивом, квасом, зельтерською водою, морозивом, солодощами. На місці, де коли те перебувала артилерійська батарея, Пушкін зустрічався з її офіцерами та служившим на ній братом Льовушка. Тут же любили прогулюватися Жуковський, Гоголь, графині Волконська і Вяземська.

Залишки фортеці, в будівництві якої брав участь А.В.Суворов, на старих октритках

Ідею створити парк на території скасованої фортеці міське керівництво виношувало вже давно. У 1840 році затію спробували реалізувати, почавши висадку дерев в новій «зеленій зоні», що отримала назву «Кріпосний сад». Тоді ж був складений план архітектора Франца Карловича Боффо, згідно з яким на місці фортеці мав бути облаштований міський парк відпочинку. Але затія не пішла - перешкодили міжвідомчі суперечності. У військових на територію передбачуваного парку були свої види: тут збиралися будувати лазарет і юнкерську школу. І хоча з 1810 року територія старої фортеці була виведена з підпорядкування військового відомства, місту її так і не передали: «засмоктала» бюрократична тяганина. У підсумку затію з парком тимчасово закинули. Висаджені дерева, позбавлені всякого догляду, бурхливо розрослися, і напівдикий «сад» став притулком різного роду темних осіб, а пристойна публіка обходила його стороною. За запевненням окремих краєзнавців, «існує план 1840-року Боффо, де позначений цей парк. Але він був не облаштований, був без нагляду, тут мешкали непристойні особи, і навіть проводилися облави ».

Але допоміг випадок - через 35 років за справу взявся градоначальник Одеси Маразлі. Щоб поставити крапку в земельному питанні, він здійснив вельми розумний політичний хід. Коли Одесу в 1875 році відвідав імператор Олександр II, Маразлі представив йому детальний план свого починання і попросив дозволу назвати проектований парк ім'ям монарха. Проект Олександру сподобався, і він 7 вересня 1875 власноруч посадив перше дерево майбутнього парку. А 10-го вересня Маразлі отримав офіційний дозвіл іменувати новий парк Олександрівським. Як зрозуміло, після цього всі питання з військовим відомством зважилися самі собою. Так хитромудрий Маразлі поборов бюрократичну тяганину, а в Одесі з'явився Олександрівський парк, який скоро став однією з перлин Південної Пальміри

Пізніше тут розкинулися ошатні бульвари, де так любили проводити вихідні одесити XIX і XX століть. Тут було досить шумно - тут проходили народні гуляння, які в народі отримали назву «гуляння на гойдалках». Влаштовувалися вони в честь свят, в основному, церковних, і, зрозуміло, особливою популярністю користувалися у простого люду. Але і в будні дні це місце відпочинку було відвідуваності. Тут гуляли Чехов, Островський, Достоєвський, Ахматова, Юзеф Крашевський, Олімпіада Шишкіна і багато, багато інших. А ще тут зароджувався одеський спорт: була влаштована гімнастична арена, перший в Одесі тир, Ціклодром, де змагалися велосипедисти. У котловані, викопаному для так і не збудованого ставка, ганяли м'яч майбутні зірки одеського футболу. Тут проходили перші в Одесі сеанси входив у моду «синематографа». Звідси ж запускалися в небо перші в Російській Імперії аеростати і аероплани