Статті‎ > ‎

Процесний підхід в тиражуванні інновацій через муніципальну керівницьку інфраструктуру

        Процес створення та освоєння нової техніки, як і будь-який інший процес, потребує управління. У свою чергу, управління розвитком різних напрямків науково-технічного прогресу і застосування на практиці його досягнень, потребує чітко сформульованої інноваційної інфраструктури. 

        Побудова інноваційної інфраструктури повинна бути підпорядкована Концепції державної політики у сфері управління якістю, бо саме державна політика управління якістю базується на встановлених стандартом ISO 9000 принципах загального управління якістю, а її завдання передбачають створення необхідних правових, економічних та організаційних умов для виробництва якісної та конкурентоспроможної продукції, збереження і відновлення безпеки навколишнього середовища, підняття авторитету країни у світовому співтоваристві.

        Процесний підхід є запорукою загального управління якістю.

Реалізацію процесного підходу щодо побудови інноваційної інфраструктури слід запроваджувати з урахуванням специфіки всього шляху від зародження наукових ідей до створення нової техніки. А це і фундаментальні дослідження, направлені на отримання нових наукових знань, - їх результати відображаються в публікаціях та наукових звітах. Далі йде мова про прикладні дослідження , які повинні використовувати результати фундаментальних досліджень для вирішення практичних завдань.




        Прикладні дослідження завершуються складання технічного завдання на розробку ескізного проекту, технологічного регламенту, стандарту, норм та методик. 

        В умовах сучасних технопарків має місце тісна взаємодія фундаментальних, прикладних досліджень та розробок. Саме технопарки дозволяють координувати діяльність всіх учасників процесу створення нової техніки.

        Наступною, не менш важливою, задачею технопарку є освоєння нової техніки, техніко-економічне обґрунтування його етапності, масштабів, конструювання оснастки, проектування організації виробництва, праці і управління, а також підготовка кадрів.

        Технічне освоєння завершується прийомкою зразку, що відповідає технічним умовам, введенням в експлуатацію нового об’єкту, процесу виробництва.

        Виробниче освоєння завершується після виходу на проектну потужність.

        Економічне освоєння – це досягнення проектної потужності, матеріало- та енергоємності, собівартості та рентабельності.

        Особливим етапом в процесі побудови інноваційної інфраструктури є етап створення бізнес-інкубаторів при технопарках. Однією з їх задач буде підготовка та підвищення кваліфікації кадрів з питань управління якістю інноваційного процесу, а також розробка учбових програм та методичного забезпечення, диференційованих за спеціальностями.

        Кваліфікація кадрів, що випускатиме бізнес-інкубатор, повинна відповідати рівню завдань, які поставлені на реальному виробництві. Таким чином треба говорити про цілий каскад вимог – від простих ланок виробничого процесу до рівня, який потребує аналізу доцільності чогось нового на основі виявлення проблемної ситуації та шляхів її вирішення.

        Найвищий рівень підготовки ставить на меті відбір найбільш достойних претендентів з числа випускників магістратури чи аспірантури. Їх навчають системному аналізу комплексу задач за петлею якості. А це є прогнозом усього життєвого циклу нової техніки з розрахунком ефекту, що здатний окупити і виробничі кошти, що витрачалися на довиробничому етапі, та думки щодо нового оновлення.

        З метою пошуку потенційних кандидатів на навчання в інноваційному бізнес-інкубаторі спочатку треба провести маркетингові дослідження – вивчити освітньо-кваліфікаційні характеристики можливих вакансій та скласти учбовий план за спеціальністю, сформулювати вимоги до якості спеціалістів, намалювати перспективи професійного зростання, спеціалізації та технічної оснащеності виробництва.

        На етапі проектування професійної діяльності відбувається ознайомлення з різними варіантами функціональних обов’язків, формулюється кінцевий варіант знань та навичок роботи з обладнанням, його технічним станом і умовами експлуатації, організацією та документально-інформаційним забезпеченням діяльності.

        Після цього починають планувати та розробляти процесний підхід, що описує майбутню новацію у виробництві. Обов’язково провадять оптимізацію режимів використання обладнання з урахуванням поставлених завдань, готують необхідну документацію по кожному підпроекту (з урахуванням і декомпозиції, і наступного агрегування) у відповідності до існуючого алгоритму виробництва. Розподіляють функціональні обов’язки щодо керування підпроцесами, знаходять дірки у заповненні вакансій.

        У разі виявленні дірки повторюють пошук претендентів на навчання в інноваційному бізнес-інкубаторі за відпрацьованою схемою. Такий принцип забезпечує вдосконалення організаційної структури підрозділів в технопарку, на який працює бізнес-інкубатор, тому що підготовка і розробка процесів діяльності із розподілом функціональних обов’язків, прав та відповідальності дозволяє спроектувати та розробити процедури, що реалізують вимоги до якості в нормативно-технічній документації усієї виробничої діяльності, у тому числі і інноваційних проектах, що формують технологічне забезпечення встановленого рівня градації якості.

        Зважаючи на високий рівень вимог до знань і навичок випускників інноваційного бізнес-інкубатору, слід ретельно відпрацювати механізм відбору претендентів на навчання в учбовій структурі технопарку.

        Дуже важливо стимулювати випускників магістратур та аспірантур щодо прийняття участі в конкурсі на продовження навчання у бізнес-інкубаторі. Для цього доцільним було б затвердження бонусів та преференцій як самим магістрам та аспірантам, так і їх науковим керівникам – співробітникам вузів, які разом із своїми підопічними розробляють методику написання комплексних дипломних проектів, що виконуються за мнимим муніципальним чи регіональним замовленням, силами кількох кафедр вузу чи кількома вузами.

        Зважаючи, що до виконання комплексного дипломного проекту за муніципальним або регіональним замовленням буде мати відношення не більше двох десятків людей, що мають за місцем навчання або роботи бюджетне фінансування за рахунок заробітної плати чи стипендії, мова йде про підйомні для місцевого бюджету суми, необхідні для підтримки досягнень у науковій творчості.

        За рахунок інноваційного фонду треба створити преміальний фонд по кожній категорії працівників. Заохоченням може виступити оплата у вигляді гранту на участь у міжнародній конференції та підготовка відео презентаційних доповідей.

        Не менш цікавим для наукових працівників є пайова участь місцевих органів самоврядування – замовників комплексного дипломного проекту, у придбанні обладнання та інвентарю для наукових лабораторій, а також проведення просвітницьких заходів і виготовлення наглядової агітації для пропаганди використання розробленої інновації у виробництві.

        Для того, щоб на місцевому рівні сформувати інноваційний фонд – джерело усіх преміальних виплат, необхідно, використовуючи Закон «Про місцеве самоврядування» передбачити відрахування у цей фонд для виконання науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських, технологічних робіт і заходів, що пов’язаних з розробкою та освоєнням нової техніки.

        Такий фонд формується за рахунок відрахувань, як правило, усіх планово-прибуткових підприємств. Розмір відсотка затверджується після виконання розрахунків.

        З метою стимулювання керівників прибуткових підприємств регіону перераховувати кошти до інноваційного фонду, від повинен працювати за принципом кредитної спілки. З метою обстоювання залучення коштів до інноваційного фонду необхідно спланувати економічний ефект від проведення науково-технічних заходів, розрахувати терміни, протягом яких вони себе окуплять, розрахувати можливий прибуток вкладників до інноваційного фонду.

        З метою досягнення більшої прозорості діяльності інноваційного фонду, він може створюватися як громадська організація, створена кількома засновниками. Необхідним структурним підрозділом цього фонду повинен стати відділ патентного пошуку. Громадські патентні бюро, які координує відділ патентного пошуку, можуть виникати, у разі необхідності, як на підприємствах, так і у вузах. Діючи на основі типового положення, громадське патентне бюро є формою добровільної участі громадян у захисті як своїх , так і державних інтересів у сфері винаходів та авторських прав.

        Говорячи про форми власності у створюваній інноваційній інфраструктурі, необхідно брати до уваги юридичне право авторів інновацій на інтелектуальну власність, тому не може бути однозначної відповіді на питання про приналежність інноваційного бізнес-інкубатору якомусь власнику.

        Скоріш за все, це змішана форма власності, яка обговорюється засновниками бізнес-інкубатору у кожному конкретному випадку у разі тиражування моделі в різних регіонах.

        Важливим елементом громадського управління інноваційним бізнес-інкубатором є творчий союз молоді. Він є громадською організацією та створюється задля сприяння адміністрації щодо підвищення кваліфікації молодих вчених та спеціалістів, бере участь у вирішенні питань призначення та використання наукової діяльності молодих фахівців, організовує конкурс «Інноваційний потенціал вузів», надає допомогу молодим вченим у підготовці їх робіт до публікації.

        Вся інноваційна інфраструктура, яка розглядається як цілісна система управління інноваційним процесом, може діяти лише на основі координації з єдиного центру. У свою чергу координаційний центр підпорядковує свою роботу затвердженій програмі розвитку регіону, на яку виділені фінанси. Але це не відміняє, а передбачає існування внутрішнього госпрозрахунку (контроллінгу) у кожній окремій з підсистем. А це тягне за собою необхідність підготовки відповідних фахівців.

        Одним з перших у інноваційному процесі треба використати контроллінг щодо маркетингу інновацій. Маркетинг інновацій повинен забезпечити надійну, достовірну та своєчасну інформацію щодо ринку інноваційних технологій у різних галузях, визначити структуру та динаміку конкретного попиту, спрогнозувати потребу замовника.

        Маркетологи у галузі інноваційних технологій можуть надавати послугу з забезпечення патентної чистоти експортованих товарів. Патентна чистота – це можливість продажу технології на даному ринку без порушень чужих патентних прав та взагалі прав на об’єкти промислової власності (до складу цього поняття входить винахід, товарний знак, промисловий зразок).

        Маркетологу мають змогу надавати консультаційні послуги у разі визначення переваг або постачання готових виробів, або продажу ліцензій1 на право їх виробництва.

        Сучасний контроллінг базується на основах внутрішньогосподарського розрахунку, хоч і має нововведення, пов’язані із відсутністю планової економіки і існуючим різновидом форм власності.

        Напрацювання, що є, можна використати при визначенні принципів внутрішньогосподарського розрахунку у підсистемах інноваційної інфраструктури. Це оперативно-виробнича та самостійність щодо власності підрозділів при виконанні єдиного для всієї системи замовлення інноваційного трансферу.

        Розподіл замовлення по підсистемах – лабораторіях, тимчасових творчих колективах, група наукових співробітників, науково-допоміжних і обслуговуючих підрозділах має на увазі наявність для кожної підсистеми набір постійно діючих оціночних та розрахункових показників, порядок нормування трудових та матеріальних витрат, облік результатів діяльності, регулювання відносин між керівниками тем.

        При цьому визначається відповідальність за конкретне наукове дослідження, доводяться конкретні завдання за номенклатурою, термінах, обсягах, витратах ресурсів, науково-технічному рівню та економічному ефекту.

        Така постановка задачі дасть можливість відзвітувати перед вкладниками інноваційного фонду про використання коштів та спрогнозувати можливий прибуток.

        Окремою самостійною підсистемою інноваційного трансферу повинна стати інформаційна система, яка візьме до уваги закріплені за підрозділами матеріальні та трудові ресурси, координуючу стадію науково-виробничого циклу за даною новацією у відповідності з чітко відпрацьованим алгоритмом внутрішньо системної логістики.

        Однак слід враховувати вимоги сучасної європейської нормативно-технічної документації, яка використовується у контроллінгу.

        По кожному підпроцесу розробляються нормативні документи, які регламентують витрати, пов’язані з кожною наступною операцією, - виконання вимог техніки безпеки, охорони праці, охорони навколишнього природного середовища, контролю за шкідливими викидами.

        Міжнародні стандарти, які використовуються для розробки нормативної документації під час впровадження контролінгу у підсистемах якої-небудь системи, стимулюють зниження собівартості інноваційного трансферу, поліпшуючи умови щодо розповсюдження інновацій.

        При створенні інноваційної інфраструктури слід гармонізувати вимоги до вартості працевитрат наукових співробітників до європейських норм.

        З точки зору окупності витрат з інноваційного фонду доречно проаналізувати перевагу від лізінга технологій. Освоєння лізінгу як форми реалізації нового обладнання має сенс починати с того ноу-хау, котре вже разрекламоване та відоме споживачеві. В цьому випадку використовується оперативний лізінг, який не потребує повної окупності і маючий, як правило, більш короткі терміни оренди.

        Умовою укладання договору оперативного лізінгу часто є оренда споживачем модернізованого варіанту обладнання у разі списання остаточної вартості старого як орендної платні за нове.

        Інколи у розрахунках використовується факторинг, направлений, головним чином, на малі та середні фірми.

        Основний принцип факторингу наступний: фактор-фірма купує у своїх клієнтів їх вимоги до своїх клієнтів, протягом 2-3 днів сплачує їм 70-90% вимог у вигляді авансу. 10-30%, що залишилися, клієнт одержує після того, як до нього надійде звіт від клієнта.

        Переваги такої форми надання послуг полягає у прискоренні реалізації нових технологій. Однак, при бажанні щодо успішної реалізації інноваційних проектів, не слід забувати питання про захист «промислових секретів». Для цього необхідно мати чітко розроблені нормативні, організаційні та матеріальні гарантії підтримки інтересів «джойнт венчурс».

        Актуальним є питання про гарантії захисту об’єктів інтелектуальної та промислової власності закордонних контрагентів у разі вкладання ними інвестицій до українських технопарків.

        Важливість вирішення вказаної проблеми дозволить випускати у технопарках технічно складну продукцію, яка буде користуватися попитом на світовому ринку, надавати на комерційній основі інженерно-консультаційні послуги допроектного, проектного, післяпроектного характеру, а також з експлуатації, управління і реалізації виробів.